Закончилась зима, и грязно-серый снег уже не заблестит на ярком солнце.
И одинокий клен озябшей пятерней теперь не постучит в моё оконце.
Последний сорван лист, озябшим мотыльком он нервно по ветру летает, кружит...
Прощай, зима! Пришла моя весна, и о тебе, друг мой, душа почти не тужит...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Душа шукає душу - Василь Мартинюк "...Душа зв’язалася з душею..." - ці слова з
Першої книги Самуїлової, 18:1, я обрав епіграфом до запропонованого вірша. А написав його, коли почував себе дуже самотнім, коли мене не розуміли ні рідні по крові, ні рідні по вірі, і тільки раптове усвідомлення близькості Господа Ісуса Христа дало мені утіху і спокій. Слава Ісусу!
